Іноді дивишся якийсь фільм і повороти сценарію такі вже надумані, що й повірити важко. Так не буває!

Але ж ні. Ніхто не придумає сюжет настільки захоплюючий, як саме життя. Історія одного замку у Нижній Сілезії – цьому підтвердження.

Годину від Вроцлава на південь, у Совиних горах, є місто Валбжих. А поряд з ним – один з найгарніших замків Польщі – Кшьонж (з пл. Książ, нім: Fürstenstein, в українських перекладах фігурують назви Ксьонз і Князь). Це також третій по величині замок у Польщі.

Що найцікавіше в замках? Уявляти собі їхню історію. Ці стіни були свідками інтриг, змов, повстань, революцій, гостили найвидатніших людей різних часів. Цими садами ходили чоловіки в напудрених перуках, жінки у бальних сукнях і лакеї в панчохах.

У деяких замках просто відчуваєш, що ця історія досі живе тут. От як у Кшьонжі. Це справжній триллер, який не перестає захоплювати уяву тисяч гостей. На просторах польського інтернету можна відкопати не один блог, повністю присвячений цьому замку, роду Хохберг або принцесі фон Плесс. 

Що ж такого знають стіни Кшьонжа?

 

Мешканцям Абатства Даунтаун і не снилося

У часи до блогерів, зірок соціальних мереж, селебріті і таблоїдів – якою темою розважала себе загальна маса населення тоді?

Аристократією.

Показні бали, голосні скандали, дорогі сукні на маскаради та весілля, пікніки, заручини монархів, їхні екстравагантні вихідки – ось їжа “фанклубів” минулого. Такий собі Голлівуд.

І стара Європа 19-20 століття не могла знайти більш вдячної теми для пліток, ніж казково багатий і неймовірно скандальний рід фон Хохберг з сілезійського замку Кшьонж.

Але давайте по порядку.

 

Від корони до корони

Замок Кшьонж вкінці 13 століття збудував один з численних польсих князів з роду Пястів – Болек I Суворий. Повстала резиденція на місці зруйнованого древнього дерев’яного городища. Проте вже через 100 років ця лінія Пястів обірвалася і замок потрапив у власність чеського монарха Вацлава IV з роду Люксембургів.

Протягом двох століть Кшьонж продовжував переходити з рук в руки, в тому числі належав до ряду королів Чехії та Угорщини, аж поки на початку 16 століття не потрапив у власність роду Хохбергів (з німецької аристократії, адже Сілезія у ті часи належала до Німеччини після поділу Польщі).

Рід фон Хохберг – магнати, герцоги фон Плесс (пол.: Пщина) та власники сілезійських вугільних копалень – упродовж тривалого часу був одним з найзаможніжих у Європі. Навіть у вищому світі вони вирізнялися своїм багатством і були у всіх на слуху.

 

Скарби та красуні

Ця історія починається з Ганса Генріха XV фон Хохберга, який народився у далекому 1861.

Дейзі

У віці 19 років Ганс був направлений послом Німеччнини в Британію. Там на балу-маскараді у принца Вельського він зустрів Марію Терезу Олівію Корнуолліс-Вест. Марія Тереза (або просто Дейзі) серед німців після одруження стала відомою як принцеса фон Плесс.

Дейзі вважалася красунею свого часу і однією з найвродливіших британських аристократок. Родина її була знатна і зі зв’язками у найвижчих колах, проте небагата. З наполягання матері Дейзі прийняла пропозицію шлюбу закоханого в неї молодого багатого герцога уже після декількох місяців свого “дебюту”. Перед весіллям вона відверто зізналася нареченому, що не кохає його, на що він сказав, що це не проблема.

Пара одружилася всього через рік після знайомства. Про союз найбагатшого і найвродливішої європеців медіа гуділи ще довго. Статки двох сімей були надто нерівні, тому Дейзі стала попелюшкою свого часу. Провідні газети Європи почали полювання на фотографії пари та ілюстрації весільної сукні молодої. А саме ж розкішне весілля стало подією року.

 

Після декількох років щасливого подружжя у подорожах пара осіла у Кшьонжі, куди Ганса покликали обов’язки. Поступово звикши до краси дружини, герцог охолов до неї і все більше цікавився політикою та справами маєтку. Не відчуваючи більше його уваги, Дейзі всю свою любов віддала дітям, замку та Сілезії. Вона стала видатною соціальною діячкою та меценаткою, часто будучи комунікаційним каналом між чоловіком та звичайним людом. Народ Сілезії полюбив свою красуню-принцесу з лицем та серцем янгола і створив їй статус легенди ще за життя. Дейзі – це польська принцеса Сісі чи Діана.

Проте у сімейному житті Хохбергів не все було так по-небесному. Пара все більше віддалася один від одного. Довгий час подружжя залишалося у шлюбі лише для формальності, доки після першої світової війни Ганс не подав на розлучення.

Це сьогодні розлученням завершується кожне третє подружжя, а тоді, та ще й у аристократів такого рівня, це був гучний скандал та тема розмов у всіх салонах Європи.

Дейзі покинула Сілезію ще задовго до формального завершення шлюбу та разом з синами жила в Мюнхені.

Клотильда

Не встигла консервативна стара Європа знудитися цими плітками, як у маси потрапили деталі чергового пікантного повороту.

Поки формальна дружина з синами жила у Мюнхені, Ганс у свої “за 60” почав крутити роман з іспанською двадцятирічною красунеї, з якою познайомився на балу у Відні.

У 1925 році закоханий по вуха Ганс, якому на той час було 64, одружився з  Клотильдою де Сільва і Гонзалез де Кандамо (27).

Дейзі на весіллі не було, але приїхали їхні сини. У знак протесту, старший син привів на церемонію свою коханку – старшу за нього вдову з Берліну. Проте цікавішу позицію зайняв молодший син Болько, який, як виявилося, поділяв смаки батька у жінках…

 

Іспанська красуня виявилася типовою золотошукачкою. Вона тратила маєток на футра, коштовності і свої подорожі, у які відправлялася без старого чоловіка. Клотильда тримала  німця на гачку своєю ніжністю і увагою. Піклувалася про його здоров’я і не забувала висилати солодкі і повні бажання знову зустрітися листи зі своїх подорожей. Закоханий Ганс був у ті часи зайнятий фінансовими проблемами, зв’язаними з крахом копалень, і нічого дивного у поведінці молодої дружини не помічав. Він довгий час ігнорував слухи про те, що обоє його дітей від нового подружжя насправді не його зовсім. Навіть згодом, дізнавшись нарешті правду, Ганс продовжував платити рахунки як свого сина Болька, так і дружини, пробуючи уникнути скандалу. Скандал все-таки настав і друге подружжя Ганса Генріха також закінчилося голосним на всю Європу розлученням.

Болько ж у цей час відправився у Берлін, де закрутив наступний роман із вдовою. Розлючений і присоромлений батько, погрожуючи позбавленням спадку, змусив його одружитися на Клотильді і визнати дітей, що пара і зробила.

Болько помер у віці ледве 26 років, відсидішви в ув’язненні за борги та якісь кримінальні афери. Причиною смерті була сумлінно приховувана його дружиною хвороба (про венеричні захворювання у ті часи старалися не говорити).

Молодший син, проте, не був білою вороною роду. Його старший брат Александ змушений був розірвати заручини з румунською принцесою Ілеаною під натиском румунського парламенту після того, як у європейських медіах виплили пікантні деталі його минулого: Александра судили в Німеччині за нелегальні на той час гомосексуальні практики. Сам Александр після розірваних заручин оголосив, що це все вина старшого брата Ганселя, котрий розповсюдив цю інформацію. Той, мовляв, позаздрив брату можливості поріднитися з королівськими родами Європи. Гансель, найстарший, за життя і сам відзначився двома розлученнями і “помилковим” ув’язненням.

Після невдалого одруження з Клотильдою, Ганс Генріх запросив Дейзі повернутися додому до Кшьонжа, який вона так любила. Прицеса фон Плесс погодилася.

Дейзі ж була останнім Хохбергом на Кшьонжу, перед тим, як його привласнили нацисти у 1940.

 

Катакомби та Гітлер

Нова ера Кшьонжа почалася після закінчення панування на ньому аристократії. Перейнятий у 1940 нацистами, Кшьонж пройшов ряд інженерних змін, готуючись стати однією з основних штабквартир самого Гітлера. Візит так і не відбувся, зате під замком залишися катакомби та сховища на випадок бомбардування замку. Є також гігантський ліфт, який веде прямо з шафи у спальні у підвали, а звідти тунелями зі замку (така собі Нарнія на нацистський лад).

Після нацистів радянські війська також облюбували замок як свою штабквартиру, що призвело до дальшого його плюндрування. 

Після війни замок деякий час залишався без опіки, а руйнування і розкрадання продовжувалися. З часом Кшьонж перейшов у власність міста Валбжих, яке зайнялося його реновацією і відновленням колекції Хохбергів та створило тут музей з готелем.

 

Спадкоємці роду Хохберг, які живуть тепер у Німеччині, вважаються почесними мешканцями міста Валбжих і щороку приїздять на церемонії, зв’язані з замком Кшьонж.

На замітку: поза самим замком відвідати варто стару Пальмярню Хохбургів. Вона знаходиться на території Валбжиху, але білет до замку уповноважнює до візиту у цьому місці теж.

Для огляду доступна лише частина замку і екскурсії можливі лише з гідом. Засмучуватися, проте, не варто, бо гіди тут закохані у свій замок і заразять цим кого завгодно.

 

Відвідати замок віртуально або купити квиток можна тут:  http://www.ksiaz.walbrzych.pl/en/turystyka/zamek#virtual-tour

 

Подорожуйте,

А.

 

Титульне фото: Ярек Чюрушь

One thought on “Кшьонж. Замок з історією як в кіно”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підпишись та отримай книгу