По свіжих слідах пам’яті розкажу вам про свій перший похід на г. Лесковєц в Малому Бескиді – одну з перлин Корони Гір Польщі. 

Малий Бескид (pl: Beskid Mały) – гірське пасмо в Малопольському Воєводстві. Найбільший населений пункт поблизу – місто Вадовіце, до якого можна доїхати з Кракова бусом чи поїздом. Автобуси вирушають з головного автовокзалу MDA або з автовокзалу на вулиці Огродовій. Більшість з ниї їде з вулиці Огродової, тому раджу відправлятися прямо туди. 

Корисно знати: на цьому автовокзалі білет купується прямо у водія і в бусах платити можна лише готівкою, як і в кафе у Схроніску на горі Лесковєц. Тому краще нею запастися заздалегідь, якщо ви, як і я, любитель карт.

Автобуси до Вадовіц їздять приблизно що двадцять хвилин. Варто зазначити, що з вул. Огродової вирушають приватні буси (читайте: рейси в окремих випадках можуть не відбутися через приватні обставини водіїв). Наш автобус не вирушив вчасно і довелося чекати ще 20 хвилин на наступний. Останній автобус з Вадовіц у Краків у неділю вирушає у 8.30 вечора, тому краще розпланувати подорож так, щоб мати в запасі ще 2-3 автобуси, на всякий випадок.

Дорога до Вадовіц займає трохи понад годину – 1.10-1.20. Автобус приїжджає на автовокзал поруч із залізничним вокзалом. Звідти ж вирушають місцеві буси до с. Чартак, звідки ми планували підніматися на гору. В неділю бусів цих було лише два протягом дня, тому ми попрямували на інший кінець містечка, щоб вийти на дорогу у напрямку Чартака і «піймати» машину на автостоп.

Більше про автостоп в Польщі читайте тут.

Пішки дорога з автовокзалу у передмістя займає якихось 15 хвилин. Потрібно вийти на трасу номер 28  у її перехресті з алеєю Маткі Божей Фатімськєй. Але ми вирішили зайти ще у центр міста.

Вадовіце – невеличке, нічим не вирізняючеся містечко у шерензі польських провінційних міст. Крім одного. Тут родився найзнаменитіший поляк – Папа Римський Іван Павло ІІ. Місто знамените на всю країну цим фактом і продовжує ним жити.

Коли ми прийшли у центр, там як раз на Ринку розгортався концерт триденного фестивалю річниці дня народження Папи. На кожному костелі, який на довелося минати, висів щонайменше двометровий портрет Папи. навіть на гірському шляху на дереві і в схроніску на горі були його фотографії та портрети.

Найзнаменитіший смаколик Вадовіц – це Кремувка Папи. Побувати у Вадовіцах і не спробувати кремувки – це як поїхати в Париж і не зробити селфі на фоні Ейфелевої вежі.

Свого часу я була проїздом у Вадовіцах і кремувку не з’їла – тому ось повернулася за цим знову. Вадовіцькі кремувки якось у своїй промові під час візиту в Польщі згадав Папа – відтоді вони стали другим символом міста, поряд з ним самим.

Продає їх кожня цукерня, навіть місцевий Кебаб-бар Абракебабра. Ми обрали Цукерню з назвою “Вадовіце”, біля ринку.

 

 
З-під міста ловили автостоп. Це був мій рекорд по пійманню авто – менше хвилини. До Чартака їхати всього декілька хвилин. Вийшли ми біля Кемпінга одразу (за торговим центром Чарт). Звідти починався Жовтий туристичний шлях – спочатку через село, далі через ліс. Жовтий шлях затінений, довгий і порівняно пологий, тому після дощів дороги довгий час залишаються болотистими. На шляху декілька разів трапляються столи для обіду і смітники.

Дорогою до Схроніска* ми пройшли дві гори – Жар та Крулевічну. Обидві помітили випадково – просто знаки на деревах посеред лісу. Вони ніяк не виділялися на шляху.

*У нашій мові, нажаль, нема відповідника цього терміну. Найближчий переклад – це туристичний притулок. Схроніска – поширене явище у польських горах. Це такі собі міні-готелі з ліцензією туристичного товариства PTTK. Вони сповнені родинної атмосфери і загублені на гірських стежках. У схронісках можна відпочити, пообідати чи навіть переночувати. Якщо вас застала в горах темрява, то сміливо можете направлятися у найближче схроніско – вам дадуть притулок хоча б на підлозі, якщо місць вже нема (варто пам’ятати, що на підлогу в схронісках є окремий цінник).

Жовтий шлях на Лесковєц означений дуже добре. Смуги з позначенням маршруту видно на що третьому дереві, додатково чиясь добра рука розвісила вздовж шляху  червоно-білі лінточки на деревах – для кінних екскурсій. 

Офіційно шлях у гору до схроніска триває 3.15 год і це 8.8 км. Ми повзли доволі повільно через часті калюжи, багно і свою лінь, але все одно вдалося перевершити очікуваний лісниками результат на годину. Піднялися до Схроніска за 2.20.

Жовтий шлях весь час пролягає лісом, лише декілька разів біля самого верху гори трапляються «вікна» між деревами, через які можна побачити краєвиди Малого Бескиду. Через затіненість шляху і болото після дощів це ідеальна дорога на сухе спекотне літо.

Саме схроніско лежить на горі Лесковєц, проте не на її вершині. Від нього вверх ще 10 хвилин до найвижчої точки гори. Тому не полінуйтеся пройтися на вершину, якщо вже опинитеся у схроніску.

Вертатися ми вирішили зеленим шляхом. Він трохи гірше означений від жовтого, проте загубитися на ньому без карти все одно важкувато. Просто на деяких перехрестях стежин треба затриматися, щоб відшукати зелений вказівний знак на деревах.

Перші 40 хвилин спуску пролягають тією ж дорогою, що і жовтий шлях – повз Схроніско і ще трохи вниз. А далі зелений шлях відбиває вправо – до Швінної Поренби.

Планування шляху було інтуїтивне, але влучне. Якщо жовтий шлях більш пологий через свою довжину – як раз на підйом, то зелений – більш крутий і короткий. Зійти ним займає трохи понад годину і 90% шляху теж пролягає через ліс. Останні 10% – приємний бонус. Іти доводиться уже через поле, з видом на дамбу і мальовничий Свинно-Порембський Залив з гарними островами і катерами на ньому.

1. Вид на Залив 2, 4, 7, 9 – дорога на гору. Види на Бескид, кінні екскурсії, інфраструктура і болото після дощу 2. Портрет Папи на горі у Схроніску 6. Кремувка Папи 8. Обід в Схроніску

Зелений шлях закінчується на тій самій трасі 28, цього разу трохи далі від Вадовіц, і виходить прямо на автобусну зупинку.

Зупинка стоїть прямо на мості над заливом, з видом на дамбу. Чекати на бус ми не стали, підозрюючи, що їх тут в неділю теж одиниці. Вдалося зробити другий за день рекорд по пійманню автостопу за менш ніж хвилину і вже за 10 хв ми були у Вадовіцах. 

Лесковєц має менше 1000 м. Це менш популярна гора, як і весь малий Бескід, порівняно з сусідніми судетами чи татрами. Тут справді можна побути наодинці з природою, лише зрідка зустрічаючи інших любителей гір.

Всі туристичні шляхи і маршрути на Лесковєц:

http://www.leskowiec.pttk.pl/szlaki.html

Кошторис подорожі:

  • Білет на бус Краків – Вадовіце – 8 злотих в один бік – двічі
  • Кремувка (4 зл) з кавою (6 зл)
  • Обід  в Схроніску – 15 зл 
  • Поточні витрати (вода, снеки в дорогу) – 10 зл

Загалом: 51 злотий

Офіційний сайт Схроніска на Лесковцу

Фото Схроніска: mapio.net

Основне фото: prudnik.pttk.pl

One thought on “На день у гори. Малий Бескид. Лесковєц”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підпишись та отримай книгу